Горіх кешью

Відкривши Америку, португальці збагатили новими гастрономічними відкриттями не тільки Європу, а й весь світ. Одним з таких відкриттів став кешью - горіх, що справедливо займає верхні рядки в списку найбільш делікатесних горіхів. Але кешью це не просто горіх, природа зуміла втілити в ньому відразу два шедеври, які гідно оцінив людський смак... Втім, про все по порядку.

Ще задовго до прибуття європейців на американську землю з плодами дерева кешью були знайомі індіанці племені тікуна, що проживають на території сучасної Бразилії. Кешью легко піддається обробці, чим успішно й користувалися індіанці, вживаючи кору, листя, плоди дерева в різноманітних, не тільки кулінарних, цілях. Мовою тікуна кешью називається acaju (що означає «жовтий плід»), саме від нього сталося португальське назва caju або cajueiro, від якого в свою чергу сформувалася популярна назва - кешью (англ. - сashew). Проте, у Венесуелі кешью більше відомий як merey, а в багатьох інших іспаномовних країнах Латинської Америки як maranon, за назвою штату Маранао (Maranhao) у північній Бразилії, де і було виявлено дерево кешью.

Для інтересу можна затримати свою увагу і на інших синонімічних назвах, які зустрічаються в різних країнах і на різних мовах: cashu, casho, acajuiba, acajou, acajaiba, alcayoiba, anacarde, anacardier, anacardo, cacajuil, cajou, gajus, jocote maranon, noix d'acajou, pomme cajou, pomme jambu, jambu golok, jambu mete, jambu monyet, jambu terong. Ну і нарешті наукова назва кешью - Anacardium occidentale, або Anacardium microcarpum, або Cassuvium pomiverum.

Кешью - вічнозелене теплолюбне дерево, з товстим звивистим стовбуром і розлогими гілками. У висоту воно може досягати 15 метрів. В Анголі, наприклад, росте дерево, якому 50 років і довжина його сягає 30 метрів у висоту, приносить воно до 60 кілограм горіхів на рік. Загалом, кешью - це одна з тих рослин, які можна назвати безвідхоними: все, що дає дерево кешью, використовується людиною для тих чи інших цілей. Кора і листя використовуються в лікарських цілях, шкаралупа горіхів - в промислових, горіхи і так звані яблука кешью - в гастрономічних.

Отже, прийшла пора розповісти детальніше, що ж за диво-плоди побачили європейці на нововідкритій землі в далекому XVI столітті... Плоди кешью складаються по суті з двох частин: так званого яблука кешью і власне горіха. Яблуко кешью - це велика роздута квітконіжка грушоподібної форми, вона може бути жовтого, оранжевого або червоного кольору, довжиною 7-10 см і близько 5 см в діаметрі. Це м'ясистий, дуже соковитий плід з кисло-солодким смаком. На верхівці такого яблука знаходиться горіх в твердій шкаралупі, який по мірі дозрівання набуває темно-зеленого, майже коричневого кольору.

На жаль, українському гурману навряд чи вдасться поласувати у себе на батьківщині таким делікатесом, як яблука кешью. Вони дуже швидко псуються і практично непридатні для транспортування. Тому, щоб випити хоча б стаканчик натурального свіжого соку з яблук кешью, доведеться відправитися туди, де росте дерево кешью. Наприклад, до Індії, там щорічно збирають до 25 тисяч тонн цих яблук. З них готують не тільки сік, а й джеми, желе, компоти, чатні, спиртні напої. Зокрема, в індійському штаті Гоа можна спробувати знаменитий лікер фені (feni), який роблять тільки тут. Його готують з ферментованого соку плодів кешью шляхом декількох прогонок, в результаті чого виходить дуже міцний (до 40 градусів) напій зі своєрідним смаком та ароматом. Що стосується соку, то в країнах тієї ж Латинської Америки він настільки ж популярний, як апельсиновий сік в Північній Америці чи Європі.

Якщо дозрілі плоди кешью можна не побоюючись їсти в свіжому вигляді, то з горіхами кешью не все так просто. Ви ніколи не замислювалися, чому на відміну від інших горіхів, кешью ніколи не продають в шкаралупі? А все тому, що між шкаралупою і оболонкою, за якою ховається горіх, міститься дуже їдка речовина кардол, яка при контакті зі шкірою викликає серйозні дерматологічні проблеми (шкіра покривається надзвичайно хворобливими опіками-пухирями). Тому перш ніж надійти у продаж, горіхи дуже обережно витягуються з шкаралупи і оболонки, після чого, як правило, проходять спеціальну термічну обробку до повного випаровування олії (навіть невелика кількість олії може викликати отруєння). Це настільки відповідальний і без перебільшення можна сказати небезпечний процес, що навіть серед досвідчених «розбирачів» горіхів часті випадки опіків цією речовиною, адже розбирання горіхів здійснюється тільки вручну. В жодному разі не намагайтеся очищати горіхи кешью самостійно, якщо десь в тропічних країнах вам раптом трапиться така можливість! Треба сказати, що навіть цій отруйній речовині люди зуміли знайти застосування, її використовують в промисловості та медицині.

Використання горіхів кешью в кулінарії надзвичайно широке: це й чудова самостійна закуска, і чудова складова в салатах, перших і других стравах, соусах та кондитерських виробах. Горіхи кешью дуже популярні в азіатській, індійській кухнях.

Португальці, звичайно ж, не могли пройти повз такого витвору природи. Вони оцінили смак горіхів кешью як «більш чудовий, ніж мигдаль». Маршрут завоювання смаків решти гурманів для кешью продовжився вже в Індії, штаті Гоа, куди португальці відвезли насіння з Бразилії. Потім про кешью дізналися в Африці: Мозамбіку, Анголі, Танзанії, Кенії. Сьогодні кешью вирощують практично в усіх країнах з теплим кліматом: Шрі-Ланці, Китаї, Малайзії, Філіппінах, Таїланді, Колумбії, Гватемалі, Венесуелі, Вест-Індії, Нігерії та інших.

Цікаве використання продуктів кешью в різних народів. Наприклад, в Африці кешью вживають в якості інтоксиканта, засобу для нанесення татуювань, в Бразилії кешью вважається афродизіаком, засобом проти астми, бронхіту, грипу, розладу шлунку, діабету, на Гаїті - засобом від зубного болю і бородавок, в Мексиці ним знебарвлюють веснянки, в Панамі лікуються від гіпертонії, в Перу використовують як антисептик, у Венесуелі лікують запалення горла і т.д. і т.п. І офіційна наука підтверджує корисні властивості кешью: зокрема, антибактеріальну, антидизентерійну, антимікробну, антисептичну, тонізуючу ... Можна сказати одне - далеко не кожна рослина природа так щедро обдарувала властивостями, корисними для людського організму.

Кешью багаті білком і вуглеводами, вітаміном А, В2, В1 і залізом, містять цинк, фосфор, кальцій. Вітаміни сприяють обміну білків і жирних кислот в організмі і пониженню рівня холестерину в крові, зміцнюють імунну систему, забезпечують нормальну діяльність серцево-судинної системи. Як допоміжний засіб ці горіхи вживаються при зубному болі, псоріазі, дистрофії, порушеннях обмінних процесів, анеміях.

Багато людей намагаються уникати вживання горіхів кешью через помилкове уявлення, ніби в горіхах міститься велика кількість жиру. Насправді, в них навіть менше жиру, ніж в мигдалі, волоських горіхах, арахісі, горіхах пекан.

Джерело: missfit.ru